Розвиток артикуляційної моторики у дітей з порушенням мовлення, як ефективний засіб корекції звуковимови

Актуальність обраної теми полягає в тому, що подолання порушень звуковимови в дошкільному віці має велике значення в подальшому житті дитини. Недоліки звуковимови можуть стати причиною відхилень у розвитку таких психічних процесів, як пам'ять, мислення, уява, а також сформувати комплекс неповноцінності, що виражається в труднощі спілкування.

Мета: розвивати артикуляційну моторику дошкільнят, що сприяє усуненню недоліків вимови.

Завдання:

1. Визначити ступінь розробленості проблеми в теорії і практиці логопедії.

2. Підібрати ефективні методи формування вимовних можливостей дошкільнят.

3. Підвищити педагогічну грамотність батьків з даної теми.

Об'єктом дослідження є процес розвитку мовної моторики у дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження - артикуляційна гімнастика як засіб розвитку мовної моторики у дітей дошкільного віку.

1.     Артикуляційна моторика. Органи мовленнєвого апарату.

Мова відіграє важливу функцію в житті людини. Вона є засобом спілкування, засобом обміну думками людей між собою. Без цього люди не могли б організовувати спільну діяльність, домагатися взаємного розуміння.

Виховання мовлення у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, що включає вміння чітко вимовляти звуки і розрізняти їх, володіти артикуляційним апаратом, правильно будувати речення і зв'язне висловлювання, є необхідною умовою повноцінного розвитку особистості.

Причиною спотвореної вимови звуків зазвичай є недостатня сформованість артикуляційної моторики або її порушення. Це фонетичне порушення.

Артикуляційна моторика – сукупність скоординованих рухів органів мовного апарату, що  забезпечує одну з умов правильної звуковимови.

Вимова звуків мови – це складний руховий навик, яким дитина оволодіває з дитячих років, проробляючи масу різноманітних артикуляційних і мімічних рухів язиком, губами, нижньою щелепою. Точність, сила і диференційованість цих рухів розвиваються у малюка поступово. Однією з умов для правильного формування звуковимови є достатній розвиток мовної моторики. Щоб правильно вимовляти звуки мови, дитина повинна уміти відтворювати необхідні артикуляторні рухи, що включають складний комплекс рухів.

Найбільш рухомим мовним органом є язик. Він складається з кореня язика  і спинки, в якій розрізняють задню, середню і передню частини. Найбільш активні кінчик язика і його бічні краї (передньої і середньої частин), оскільки від їх роботи залежить якість вимовни звуків. В залежності від того, яка частина мови найбільш активна в утворенні приголосних звуків, їх поділяють на передньоязикові (т, д, н, л, р, ш, ж, ч, щ, с, з, ц), средньоязикові (й), задньоязикові (к, г, х).

Рухливість губ також грає роль в утворенні звуків і впливає на їх якість. Губи можуть витягатися в трубочку (у), округлятися (о), оголювати передні верхні і нижні зуби (с, з, ц, л), злегка висуватися вперед рупором (ш, ж). Найбільшою рухливістю володіє нижня губа. Вона може: змикатися з верхньою губою (п, б, м), утворювати щілину, наближаючись до верхніх передніх зубів (ф, в).

Нижня щелепа може опускатися і підніматися, що особливо важливо при утворенні голосних звуків.

Взаєморозташування верхнього і нижнього зубних рядів при зімкнутих щелепах називають прикусом. При нормальній будові щелеп і зубної системи верхня зубна дуга дещо більша нижньої, так що при змиканні щелеп нижні передні зуби злегка прикриваються верхніми, причому всі зуби верхнього ряду стикаються з усіма зубами нижнього ряду. Такий прикус вважається нормальним.

Аномалії прикусу можуть мати різні варіанти:

Прогнатия. Прогения. Передній відкритий прикус. Бічний відкритий прикус.

Зовнішні прояви аномалій прикусу

Крім перелічених аномалій прикусу спостерігаються й інші відхилення в будові зубного ряду: рідко поставлені зуби; відсутність тих чи інших зубів; зміна форми зубів (клиновидні зуби); деформовані краї зубів (гострі зуби, зуби з напівмісячною вирізкою); зуби, косо розташовані або розташовані поза зубним рядом; зайві зуби і ін. Усунення аномалій прикусу і розташування дефектів зубів проводиться методами ортодонтії.

Коли м’яке піднебіння опущено, то видихаємий струмінь повітря проходить через ніс; так утворюються носові звуки [м], [м’], [н], [н’]. Якщо м’яке піднебіння підняти, то воно притискається до задньої стінки глотки і закриває прохід в ніс; тоді видихаємий струмінь повітря йде через рот, і утворює ротові звуки.

Таким чином, при вимові різних звуків мовні органи займають строго певне положення. Але так як у мові звуки вимовляються не ізольовано, а разом, плавно слідуючи один за іншим, то і органи артикуляційного апарату швидко переходять з одного положення в інше. Чітка вимова звуків, слів, фраз можливо лише при умові достатньої рухливості органів мовленнєвого апарату, їх здатності швидко перебудовуватися і працювати чітко, суворо координовано, диференційовано.

2.     Засоби розвитку мовної моторики.

Основним засобом розвитку мовної моторики є артикуляційна гімнастика.

У логопедичної практиці існують різні підходи до класифікації артикуляційної гімнастики. Перший підхід класифікує артикуляційну гімнастику за активністю дитини при її виконанні:

а) Пасивна артикуляційна гімнастика.

Даний вид гімнастики допускає, що активізує артикуляційні рухливі органи артикуляції не сама дитина, а логопед. Пасивна гімнастика застосовується при дитячому церебральному паралічі, дизартрії, моторної алалії, моторної афазії, тому що за даних порушення артикуляційні м'язи мають обмежені можливості для довільних рухів. Мета даної гімнастики - стимулювання кінестетичних відчуттів від рухів активних органів артикуляції.

б) Пасивно-активна артикуляційна гімнастика здійснюється на безумовно-рефлекторній основі. Активні рухи рухомих органів артикуляції викликаються харчовим подразником.

в) Активна артикуляційна гімнастика

Мета гімнастики - це вироблення повноцінних, точних, плавних рухів і певних положень органів артикуляційного апарату, вміння об'єднувати прості рухи і складні, необхідні для правильного вимовляння звуків. Вправи виконуються самою дитиною за зразком.

  Артикуляційна гімнастика не має залишатися надбанням тільки вчителів — логопедів. Вона повинна бути в арсеналі кожного вихователя, учителя початкових класів, керівника гуртка виразного читання, батьків. Засвоюючи з дітьми абетку, навчаючи їх грамоти й читання, батьки, вихователі і вчителі повинні звертати увагу на особливості артикуляції того чи іншого звука, проводити артикуляційні фізкультхвилинки. Коли ми маємо на меті тільки покращення дикції, артикуляційні вправи можуть застосовуватися довільно, у будь-якій послідовності, як ігровий момент або своєрідна щоденна фізкультхвилинка під час різноманітних занять.

   У логопедичній роботі артикуляційна гімнастика є важливою складовою усього комплексу заходів, спрямованих на подолання мовленнєвих вад і виховання правильної вимови звуків. Починати роботу потрібно з вивчення назв органів артикуляції. Наступний крок — навчити дитину спостерігати за роботою органів артикуляції, фіксувати увагу на окремих моментах артикуляції, знаходити спільне і відмінне в положеннях органів під час вимови того чи іншого звука, свідомо керувати рухами щелепи, язика та губ, відчувати їх та контролювати їхню роботу. Дитина має навчитись давати  інформацію про роботу того чи іншого мовленнєвого органа в процесі артикуляції: про положення язика в роті, про напрям струменю повітря, що видихається. Якщо дитина не може словесно описати положення органів артикуляції, їй слід допомогти, задаючи альтернативні запитання: «Губи посміхаються чи витягнуті трубочкою?», «Струмінь повітря тече на кінчик язика чи вбік, у щоку?», «Кінчик язика піднятий угору чи опущений униз і ховається за нижніми зубами?». У кращому засвоєнні дитиною назв органів артикуляції, усвідомленні їх положення та рухів допоможуть схеми, показ того чи іншого органа в себе. Корисним є також моделювання артикуляції за допомогою руки дорослого і самої дитини, тобто унаочнення матеріалу. Наприклад,  язик можна порівняти з кистю руки дитини, показати на ній кінчик язика, спинку, боки, рівчачок. Перш ніж виконувати певну вправу для язика, наприклад «чашечку», дитина вчиться виконувати її власною долонею. Це допомагає дитині краще зрозуміти те, чого від неї хочуть.

3.     Методика проведення артикуляційної гімнастики

Принципом відбору артикуляційних вправ кожен раз буде служити характер дефекту вимови і доцільність рекомендованих рухів для правильного проголошення даного звуку. Тренувати треба лише рухи, що потребують виправлення,. Вправи повинні бути цілеспрямованими: важливо не їх кількість, важливі правильний підбір вправ та якість виконання.

При відборі матеріалу для артикуляційної гімнастики необхідно дотримуватися певної послідовності - йти від простих вправ до більш складним. Проводити гімнастику потрібно більш емоційно, в ігровій формі.

Дозування кількості повторень одної і тої ж вправи повинна бути строго індивідуальною як для кожної дитини, так і для кожного даного періоду роботи з нею. На перших заняттях іноді доводиться обмежуватися дворазовим виконанням вправ у зв'язку з підвищеною виснаженістю м'язів. Надалі доводити кількість повторень до 15-20, а за умови коротких перерв - і більше.

Артикуляційну гімнастику зазвичай виконують сидячи, так як в цьому положенні у дитини спина пряма, тіло не напружене, руки і ноги перебувають у спокійному стані. Розміщувати дітей треба так, щоб всі вони бачили обличчя педагога. Обличчя має бути добре освітлено, а губи - яскраво пофарбовані.

Логопед повинен стежити за якістю виконуваних кожною дитиною рухів, у противному випадку артикуляційна гімнастика не досягає своєї мети.

Робота організується так.

1. Логопед розповідає про майбутні вправи, використовуючи ігрові прийоми.

2. Логопед показує виконання вправи.

3. Вправу виконує кожна дитина по черзі, а логопед перевіряє правильність виконання.

4. Вправу виконують всі діти одночасно.

Передумовою успіху є створення сприятливих умов. Потрібно залучити дитину в активний процес, створити відповідний емоційний настрій, викликати живий інтерес, позитивне ставлення до занять, прагнення правильно виконати вправи. У залежності від виду порушення, від завдань і цілей занять, педагог вибирає вправи, необхідні для роботи.

 Артикуляційна гімнастика поділяється на два типи вправ : статичні та динамічні. Статичні вправи – утримання органів артикуляції в певній позі. Динамічні вправи – багаторазове повторення одного і того ж руху.

Артикуляційна вправа «Лопатка»

Усміхнутися, відкрити рот, широкий розслаблений язик злегка висунути із рота і покласти на верхню губу. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Голочка»

Усміхнутися, висунути язик, зробити його вузьким. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Слідкувати, щоб кінчик не загинався.

Артикуляційна вправа «Голочка - Лопатка»

Почергово виконувати вправи «Голочка» та «Лопатка» (робити язичок то широким, то вузьким). Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Годинник»

Відкрити рот, губи розтягнути в посмішці, кінчиком вузького язика тягнутися то до правого, то до лівого вуха (в різні куточки язика). Рахунок: 1-2. Слідкувати, щоб щелепа і губи не рухались.

Артикуляційна вправа «Гойдалка»

Відкрити рот і гострим кінчиком язика почергово  тягнутися то до підборіддя, то до носа. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Гірка»

Відкрити рот, заховати кінчик язика за нижні зуби, а спинку язика підняти вгору. Показати круту гірку. Рахунок: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Трубочка»

Висунути широкий язик, бокові краї язика загнути вгору. Подути в трубочку, що утворилась. Виконувати в повільному темпі. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Чашечка»

Відкрити широко рот, висунути язик. Кінчик і бічні краї язика підняти до верхніх зубів, але не торкатись їх. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Смачне варення»

Рот відкрити. Язиком облизати верхню губу, виконувати рух зверху вниз, ховаючи язик вглибину рота. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Проколи кульку»

Рот закритий. Рухаючи язиком вліво-вправо, намагатись «проткнути» ним то ліву, то праву щоки. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Чистимо зубки»

Відкрити рот і кінчиком язика «почистити» зуби з внутрішньої сторони верхнього і нижнього зубного ряду, виконуючи рухи зі сторони в сторону та зверху вниз. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Маляр»

Відкрити рот, «побілити» язиком піднебіння, виконуючи повільні рухи від верхніх зубів у глиб рота і назад. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Коник»

Відкрити рот, присмоктати язик до піднебіння  і різко відірвати, клацнувши ним. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Грибочок»

Присмоктати язик до піднебіння, широко відкрити рот. Спинка язика – це капелюшок гриба, а підʼязикова вуздечка – ніжка.

Артикуляційна вправа «Барабан»

Відкрити рот. Підняти язик до альвеол («горбики» за верхніми зубами). Утримуючи таке положення, швидко стукати язиком,промовляючи: «т-т-т», «д-д-д», «тд-тд-тд».

Артикуляційна вправа «Злий пес»

Висунути широкий, розслаблений язик і покусати його: спочатку тільки кінчик, потім від кінчика до середини і від середини до кінчика. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Гребінець»

Висунути широкий і розслаблений язик. «Розчесати» його зубами від кінчика до серединки, а потім від серединки до кінчика. Рахунок: 1-2.

Висновок

Отже, в результаті проведеної роботи, я переконалася, що обрана мною тема є дійсно актуальною. Подолання порушень звуковимови в дошкільному віці має велике значення в подальшому житті дитини. Недоліки звуковимови можуть стати причиною відхилень у розвитку таких психічних процесів, як пам'ять, мислення, уява, а також сформувати комплекс неповноцінності, що виражається в труднощі спілкування.

На початку роботи, я уточнила уявлення дітей про артикуляційний апарат. Потім, використовуючи всі метол логопедичного впливу: показ, пояснення, демонстрація профілів звуків, опосередкованих картинок, супроводжували вправу римуванням, розучували з дітьми нові вправи і корегували і вдосконалювали знайомі.

Спостереження за артикуляційної моторикою дітей показали, що рухливість, витривалість, точність рухів активних м'язів артикуляції значно розвинулись. Крім того, пропонований комплекс вправ викликав інтерес дітей до даної роботи і зробив численні повторення не одноманітними і нудними, а захоплюючими і різноманітними. Всі діти оволоділи переважною більшістю артикуляційних вправ.

Тож з впевненістю можна сказати, що артикуляційна гімнастика значно покращує артикуляційну моторику.